| | |
| упе́рти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упе́рти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упрі́мо, упрі́м, увіпрі́мо, увіпрі́м |
| 2 особа | упри́, увіпри́ | упрі́ть, увіпрі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упру́, увіпру́ | упремо́, упре́м, увіпремо́, увіпре́м |
| 2 особа | упре́ш, увіпре́ш | упрете́, увіпрете́ |
| 3 особа | упре́, увіпре́ | упру́ть, увіпру́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | упе́р | упе́рли |
| жін.р. | упе́рла |
| сер.р. | упе́рло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упе́рши |
