| уречеви́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уречеви́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уречеві́мо, уречеві́м | |
| 2 особа | уречеви́ | уречеві́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уречевлю́ | уречевимо́, уречеви́м |
| 2 особа | уречеви́ш | уречевите́ |
| 3 особа | уречеви́ть | уречевля́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уречеви́в | уречеви́ли |
| жін.р. | уречеви́ла | |
| сер.р. | уречеви́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| урече́влений | ||
| Безособова форма | ||
| урече́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| уречеви́вши | ||