| | |
| урече́влюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | урече́влюватися, урече́влюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | урече́влюватиметься | урече́влюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | урече́влюється | урече́влюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| урече́влюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | урече́влювався, урече́влювавсь | урече́влювалися, урече́влювались |
| жін. р. | урече́влювалася, урече́влювалась |
| сер. р. | урече́влювалося, урече́влювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| урече́влювавшись |
