| утоло́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | утоло́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | утоло́чуймо | |
| 2 особа | утоло́чуй | утоло́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утоло́чуватиму | утоло́чуватимемо, утоло́чуватимем |
| 2 особа | утоло́чуватимеш | утоло́чуватимете |
| 3 особа | утоло́чуватиме | утоло́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утоло́чую | утоло́чуємо, утоло́чуєм |
| 2 особа | утоло́чуєш | утоло́чуєте |
| 3 особа | утоло́чує | утоло́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| утоло́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | утоло́чував | утоло́чували |
| жін. р. | утоло́чувала | |
| сер. р. | утоло́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| утоло́чувавши | ||