| цілю́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | цілю́чий | цілю́ча | цілю́че | цілю́чі |
| родовий | цілю́чого | цілю́чої | цілю́чого | цілю́чих |
| давальний | цілю́чому | цілю́чій | цілю́чому | цілю́чим |
| знахідний | цілю́чий | цілю́чу | цілю́че | цілю́чі |
| орудний | цілю́чим | цілю́чою | цілю́чим | цілю́чими |
| місцевий | на/у цілю́чому, цілю́чім | на/у цілю́чій | на/у цілю́чому, цілю́чім | на/у цілю́чих |
| [розм.] | ||||