| | |
| чечува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | чечува́тися, чечува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | чечу́ймося, чечу́ймось |
| 2 особа | чечу́йся, чечу́йсь | чечу́йтеся, чечу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | чечува́тимуся, чечува́тимусь | чечува́тимемося, чечува́тимемось, чечува́тимемся |
| 2 особа | чечува́тимешся | чечува́тиметеся, чечува́тиметесь |
| 3 особа | чечува́тиметься | чечува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | чечу́юся, чечу́юсь | чечу́ємося, чечу́ємось, чечу́ємся |
| 2 особа | чечу́єшся | чечу́єтеся, чечу́єтесь |
| 3 особа | чечу́ється | чечу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| чечу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | чечува́вся, чечува́всь | чечува́лися, чечува́лись |
| жін. р. | чечува́лася, чечува́лась |
| сер. р. | чечува́лося, чечува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| чечува́вшись |
