| | |
| язи́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | язи́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | язи́чмо |
| 2 особа | язи́ч | язи́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | язи́читиму | язи́читимемо, язи́читимем |
| 2 особа | язи́читимеш | язи́читимете |
| 3 особа | язи́читиме | язи́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | язи́чу | язи́чимо, язи́чим |
| 2 особа | язи́чиш | язи́чите |
| 3 особа | язи́чить | язи́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| язи́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | язи́чив | язи́чили |
| жін. р. | язи́чила |
| сер. р. | язи́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| язи́чивши |
