| | |
| ідіотизува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ідіотизува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ідіотизу́ймо |
| 2 особа | ідіотизу́й | ідіотизу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ідіотизува́тиму | ідіотизува́тимемо, ідіотизува́тимем |
| 2 особа | ідіотизува́тимеш | ідіотизува́тимете |
| 3 особа | ідіотизува́тиме | ідіотизува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | ідіотизу́ю | ідіотизу́ємо, ідіотизу́єм |
| 2 особа | ідіотизу́єш | ідіотизу́єте |
| 3 особа | ідіотизу́є | ідіотизу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ідіотизу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ідіотизува́в | ідіотизува́ли |
| жін. р. | ідіотизува́ла |
| сер. р. | ідіотизува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ідіотизо́ваний |
| Безособова форма |
| ідіотизо́вано |
| Дієприслівник |
| ідіотизува́вши |
