| іменува́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | іменува́тися, іменува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | імену́ймося, імену́ймось | |
| 2 особа | імену́йся, імену́йсь | імену́йтеся, імену́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | іменува́тимуся, іменува́тимусь | іменува́тимемося, іменува́тимемось, іменува́тимемся |
| 2 особа | іменува́тимешся | іменува́тиметеся, іменува́тиметесь |
| 3 особа | іменува́тиметься | іменува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | імену́юся, імену́юсь | імену́ємося, імену́ємось, імену́ємся |
| 2 особа | імену́єшся | імену́єтеся, імену́єтесь |
| 3 особа | імену́ється | імену́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| імену́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | іменува́вся, іменува́всь | іменува́лися, іменува́лись |
| жін. р. | іменува́лася, іменува́лась | |
| сер. р. | іменува́лося, іменува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| іменува́вшись | ||