| | | | |
| імпровізо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | імпровізо́ваний | імпровізо́вана | імпровізо́ване | імпровізо́вані |
| родовий | імпровізо́ваного | імпровізо́ваної | імпровізо́ваного | імпровізо́ваних |
| давальний | імпровізо́ваному | імпровізо́ваній | імпровізо́ваному | імпровізо́ваним |
| знахідний | імпровізо́ваний | імпровізо́вану | імпровізо́ване | імпровізо́вані |
| орудний | імпровізо́ваним | імпровізо́ваною | імпровізо́ваним | імпровізо́ваними |
| місцевий | на/в імпровізо́ваному, імпровізо́ванім | на/в імпровізо́ваній | на/в імпровізо́ваному, імпровізо́ванім | на/в імпровізо́ваних |
