| | |
| інокулюва́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | інокулюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | інокулю́ймо |
| 2 особа | інокулю́й | інокулю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | інокулюва́тиму | інокулюва́тимемо, інокулюва́тимем |
| 2 особа | інокулюва́тимеш | інокулюва́тимете |
| 3 особа | інокулюва́тиме | інокулюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | інокулю́ю | інокулю́ємо, інокулю́єм |
| 2 особа | інокулю́єш | інокулю́єте |
| 3 особа | інокулю́є | інокулю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| інокулю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | інокулюва́в | інокулюва́ли |
| жін. р. | інокулюва́ла |
| сер. р. | інокулюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| інокульо́ваний |
| Безособова форма |
| інокульо́вано |
| Дієприслівник |
| інокулюва́вши |
