| | |
| існува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | існува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | існу́ймо |
| 2 особа | існу́й | існу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | існува́тиму | існува́тимемо, існува́тимем |
| 2 особа | існува́тимеш | існува́тимете |
| 3 особа | існува́тиме | існува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | існу́ю | існу́ємо, існу́єм |
| 2 особа | існу́єш | існу́єте |
| 3 особа | існу́є | існу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| існу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | існува́в | існува́ли |
| жін. р. | існува́ла |
| сер. р. | існува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| існува́вши |
