| | |
| іша́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | іша́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | іша́чмо |
| 2 особа | іша́ч | іша́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іша́читиму | іша́читимемо, іша́читимем |
| 2 особа | іша́читимеш | іша́читимете |
| 3 особа | іша́читиме | іша́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іша́чу | іша́чимо, іша́чим |
| 2 особа | іша́чиш | іша́чите |
| 3 особа | іша́чить | іша́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| іша́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | іша́чив | іша́чили |
| жін. р. | іша́чила |
| сер. р. | іша́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| іша́чивши |
