| абсолютизува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | абсолютизува́тися, абсолютизува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | абсолютизува́тиметься | абсолютизува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | абсолютизу́ється | абсолютизу́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| абсолютизу́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | абсолютизува́вся, абсолютизува́всь | абсолютизува́лися, абсолютизува́лись |
| жін. р. | абсолютизува́лася, абсолютизува́лась | |
| сер. р. | абсолютизува́лося, абсолютизува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| абсолютизува́вшись | ||