| авторизува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | авторизува́тися, авторизува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | авторизу́ймося, авторизу́ймось | |
| 2 особа | авторизу́йся, авторизу́йсь | авторизу́йтеся, авторизу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | авторизува́тимуся, авторизува́тимусь | авторизува́тимемося, авторизува́тимемось, авторизува́тимемся |
| 2 особа | авторизува́тимешся | авторизува́тиметеся, авторизува́тиметесь |
| 3 особа | авторизува́тиметься | авторизува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | авторизу́юся, авторизу́юсь | авторизу́ємося, авторизу́ємось, авторизу́ємся |
| 2 особа | авторизу́єшся | авторизу́єтеся, авторизу́єтесь |
| 3 особа | авторизу́ється | авторизу́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| авторизу́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | авторизува́вся, авторизува́всь | авторизува́лися, авторизува́лись |
| жін. р. | авторизува́лася, авторизува́лась | |
| сер. р. | авторизува́лося, авторизува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| авторизува́вшись | ||