автотро́фний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | автотро́фний | автотро́фна | автотро́фне | автотро́фні |
родовий | автотро́фного | автотро́фної | автотро́фного | автотро́фних |
давальний | автотро́фному | автотро́фній | автотро́фному | автотро́фним |
знахідний | автотро́фний, автотро́фного | автотро́фну | автотро́фне | автотро́фні, автотро́фних |
орудний | автотро́фним | автотро́фною | автотро́фним | автотро́фними |
місцевий | на/в автотро́фному, автотро́фнім | на/в автотро́фній | на/в автотро́фному, автотро́фнім | на/в автотро́фних |