безли́чний – прикметник | ||||
(безсоромний) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | безли́чний | безли́чна | безли́чне | безли́чні |
родовий | безли́чного | безли́чної | безли́чного | безли́чних |
давальний | безли́чному | безли́чній | безли́чному | безли́чним |
знахідний | безли́чного, безли́чний | безли́чну | безли́чне | безли́чних, безли́чні |
орудний | безли́чним | безли́чною | безли́чним | безли́чними |
місцевий | на/у безли́чному, безли́чнім | на/у безли́чній | на/у безли́чному, безли́чнім | на/у безли́чних |
[діал.] |