боцю́н – іменник чоловічого роду, істота | ||
(лелека) | ||
відмінок | однина | множина |
називний | боцю́н | боцюни́ |
родовий | боцюна́ | боцюні́в |
давальний | боцюно́ві, боцюну́ | боцюна́м |
знахідний | боцюна́ | боцюни́, боцюні́в |
орудний | боцюно́м | боцюна́ми |
місцевий | на/у боцюно́ві, боцюні́ | на/у боцюна́х |
кличний | боцю́не | боцюни́ |
[діал.] |