біметалі́чний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | біметалі́чний | біметалі́чна | біметалі́чне | біметалі́чні |
родовий | біметалі́чного | біметалі́чної | біметалі́чного | біметалі́чних |
давальний | біметалі́чному | біметалі́чній | біметалі́чному | біметалі́чним |
знахідний | біметалі́чний | біметалі́чну | біметалі́чне | біметалі́чні |
орудний | біметалі́чним | біметалі́чною | біметалі́чним | біметалі́чними |
місцевий | на/у біметалі́чному, біметалі́чнім | на/у біметалі́чній | на/у біметалі́чному, біметалі́чнім | на/у біметалі́чних |