| вгомо́нювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | вгомо́нювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вгомо́нюймо | |
| 2 особа | вгомо́нюй | вгомо́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вгомо́нюватиму | вгомо́нюватимемо, вгомо́нюватимем |
| 2 особа | вгомо́нюватимеш | вгомо́нюватимете |
| 3 особа | вгомо́нюватиме | вгомо́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вгомо́нюю | вгомо́нюємо, вгомо́нюєм |
| 2 особа | вгомо́нюєш | вгомо́нюєте |
| 3 особа | вгомо́нює | вгомо́нюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вгомо́нюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вгомо́нював | вгомо́нювали |
| жін. р. | вгомо́нювала | |
| сер. р. | вгомо́нювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| вгомо́нюваний | ||
| Безособова форма | ||
| вгомо́нювано | ||
| Дієприслівник | ||
| вгомо́нювавши | ||