вгомо́н – іменник чоловічого роду | ||
(у складі фразеологічного звороту) | ||
відмінок | однина | множина |
називний | вгомо́н | |
родовий | вгомо́ну | |
давальний | вгомо́ну, вгомо́нові | |
знахідний | вгомо́н | |
орудний | вгомо́ном | |
місцевий | на/у вгомо́ні, по вгомо́ну | |
кличний | вгомо́не* |