Результати пошуку слова: Вгомон

Вгомонити

Posted on by / 0 Comment

вгомони́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив вгомони́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа вгомоні́мо, вгомоні́м 2 особа вгомони́ вгомоні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа вгомоню́ вгомонимо́, вгомони́м 2 особа вгомони́ш вгомоните́ 3 особа вгомони́ть вгомоня́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Мамо, вгомонiть Соню, чого вона розкричалась? … Але хтось не вгомоняється. … Але вона не вгомонялась i фанфаронствувала далi. … Шарко довго не вгомонявся. … Але Шарко не вгомонявся. … Але Iван Iванович не вгомоняється. … Вгомонились уже й голоси провiнцiяльних мешканцiв, що весь день метушились по базарних вулицях.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Протоколу ніхто не писав, промовці перебивали один одного і здіймали такий гармидер, що важко було вгомонити, а тим більше розібрати, хто і що говорить. … Одначе всі скоро вгомонилися, бо начухали язики, а до Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі — прийшлі люди.

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Posted on by / 0 Comment

Я вже не знав, добре це чи погано, тільки б коти на душі хоч трохи вгомонились. … Вони вгомонилися щойно на світанку, перед Кисаком, їх повідрубувало від усіх систем живлення, і вони вмить позавмирали на сидіннях у своїх купе, в покручених позах барокових мучеників і з роззявленими ротами.