| ви́ручити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́ручити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́ручімо, ви́ручім | |
| 2 особа | ви́ручи | ви́ручіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́ручу | ви́ручимо, ви́ручим |
| 2 особа | ви́ручиш | ви́ручите |
| 3 особа | ви́ручить | ви́ручать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́ручив | ви́ручили |
| жін.р. | ви́ручила | |
| сер.р. | ви́ручило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ви́ручений | ||
| Безособова форма | ||
| ви́ручено | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́ручивши | ||