| ви́торений – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́торений | ви́торена | ви́торене | ви́торені |
| родовий | ви́тореного | ви́тореної | ви́тореного | ви́торених |
| давальний | ви́тореному | ви́тореній | ви́тореному | ви́тореним |
| знахідний | ви́торений | ви́торену | ви́торене | ви́торені |
| орудний | ви́тореним | ви́тореною | ви́тореним | ви́тореними |
| місцевий | на/у ви́тореному, ви́торенім | на/у ви́тореній | на/у ви́тореному, ви́торенім | на/у ви́торених |
| [рідко] | ||||