| | |
| вселя́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вселя́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вселя́ймо |
| 2 особа | вселя́й | вселя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вселя́тиму | вселя́тимемо, вселя́тимем |
| 2 особа | вселя́тимеш | вселя́тимете |
| 3 особа | вселя́тиме | вселя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вселя́ю | вселя́ємо, вселя́єм |
| 2 особа | вселя́єш | вселя́єте |
| 3 особа | вселя́є | вселя́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вселя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вселя́в | вселя́ли |
| жін. р. | вселя́ла |
| сер. р. | вселя́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вселя́вши |
