| відлу́жувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | відлу́жувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлу́жуймо | |
| 2 особа | відлу́жуй | відлу́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлу́жуватиму | відлу́жуватимемо, відлу́жуватимем |
| 2 особа | відлу́жуватимеш | відлу́жуватимете |
| 3 особа | відлу́жуватиме | відлу́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлу́жую | відлу́жуємо, відлу́жуєм |
| 2 особа | відлу́жуєш | відлу́жуєте |
| 3 особа | відлу́жує | відлу́жують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відлу́жуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відлу́жував | відлу́жували |
| жін. р. | відлу́жувала | |
| сер. р. | відлу́жувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відлу́жуваний | ||
| Безособова форма | ||
| відлу́жувано | ||
| Дієприслівник | ||
| відлу́жувавши | ||