| відо́хотитися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відо́хотитися, відо́хотитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відо́хотьмося, відо́хотьмось | |
| 2 особа | відо́хоться | відо́хотьтеся, відо́хотьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відо́хочуся, відо́хочусь | відо́хотимося, відо́хотимось, відо́хотимся |
| 2 особа | відо́хотишся | відо́хотитеся, відо́хотитесь |
| 3 особа | відо́хотиться | відо́хотяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відо́хотився, відо́хотивсь | відо́хотилися, відо́хотились |
| жін.р. | відо́хотилася, відо́хотилась | |
| сер.р. | відо́хотилося, відо́хотилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відо́хотившись | ||