| відстовбу́рчувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | відстовбу́рчувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстовбу́рчуймо | |
| 2 особа | відстовбу́рчуй | відстовбу́рчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстовбу́рчуватиму | відстовбу́рчуватимемо, відстовбу́рчуватимем |
| 2 особа | відстовбу́рчуватимеш | відстовбу́рчуватимете |
| 3 особа | відстовбу́рчуватиме | відстовбу́рчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстовбу́рчую | відстовбу́рчуємо, відстовбу́рчуєм |
| 2 особа | відстовбу́рчуєш | відстовбу́рчуєте |
| 3 особа | відстовбу́рчує | відстовбу́рчують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відстовбу́рчуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відстовбу́рчував | відстовбу́рчували |
| жін. р. | відстовбу́рчувала | |
| сер. р. | відстовбу́рчувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відстовбу́рчувавши | ||