| відстрі́лювати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (відбивати частину від цілого) | ||
| Інфінітив | відстрі́лювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстрі́люймо | |
| 2 особа | відстрі́люй | відстрі́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстрі́люватиму | відстрі́люватимемо, відстрі́люватимем |
| 2 особа | відстрі́люватимеш | відстрі́люватимете |
| 3 особа | відстрі́люватиме | відстрі́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстрі́люю | відстрі́люємо, відстрі́люєм |
| 2 особа | відстрі́люєш | відстрі́люєте |
| 3 особа | відстрі́лює | відстрі́люють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відстрі́люючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відстрі́лював | відстрі́лювали |
| жін. р. | відстрі́лювала | |
| сер. р. | відстрі́лювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відстрі́люваний | ||
| Безособова форма | ||
| відстрі́лювано | ||
| Дієприслівник | ||
| відстрі́лювавши | ||