| відчу́жити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відчу́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відчу́жмо | |
| 2 особа | відчу́ж | відчу́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відчу́жу | відчу́жимо, відчу́жим |
| 2 особа | відчу́жиш | відчу́жите |
| 3 особа | відчу́жить | відчу́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відчу́жив | відчу́жили |
| жін.р. | відчу́жила | |
| сер.р. | відчу́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відчу́жений | ||
| Безособова форма | ||
| відчу́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| відчу́живши | ||