відіменнико́вий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | відіменнико́вий | відіменнико́ва | відіменнико́ве | відіменнико́ві |
родовий | відіменнико́вого | відіменнико́вої | відіменнико́вого | відіменнико́вих |
давальний | відіменнико́вому | відіменнико́вій | відіменнико́вому | відіменнико́вим |
знахідний | відіменнико́вий, відіменнико́вого | відіменнико́ву | відіменнико́ве | відіменнико́ві, відіменнико́вих |
орудний | відіменнико́вим | відіменнико́вою | відіменнико́вим | відіменнико́вими |
місцевий | на/у відіменнико́вому, відіменнико́вім | на/у відіменнико́вій | на/у відіменнико́вому, відіменнико́вім | на/у відіменнико́вих |