віровчи́тель – іменник чоловічого роду, істота | ||
відмінок | однина | множина |
називний | віровчи́тель | віровчи́телі |
родовий | віровчи́теля | віровчи́телів |
давальний | віровчи́телеві, віровчи́телю | віровчи́телям |
знахідний | віровчи́теля | віровчи́телів |
орудний | віровчи́телем | віровчи́телями |
місцевий | на/у віровчи́телеві, віровчи́телю, віровчи́телі | на/у віровчи́телях |
кличний | віровчи́телю | віровчи́телі |