| давлю́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | давлю́чий | давлю́ча | давлю́че | давлю́чі |
| родовий | давлю́чого | давлю́чої | давлю́чого | давлю́чих |
| давальний | давлю́чому | давлю́чій | давлю́чому | давлю́чим |
| знахідний | давлю́чий, давлю́чого | давлю́чу | давлю́че | давлю́чі, давлю́чих |
| орудний | давлю́чим | давлю́чою | давлю́чим | давлю́чими |
| місцевий | на/у давлю́чому, давлю́чім | на/у давлю́чій | на/у давлю́чому, давлю́чім | на/у давлю́чих |
| [розм.] | ||||