| доу́чуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | доу́чуватися, доу́чуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | доу́чуймося, доу́чуймось | |
| 2 особа | доу́чуйся, доу́чуйсь | доу́чуйтеся, доу́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | доу́чуватимуся, доу́чуватимусь | доу́чуватимемося, доу́чуватимемось, доу́чуватимемся |
| 2 особа | доу́чуватимешся | доу́чуватиметеся, доу́чуватиметесь |
| 3 особа | доу́чуватиметься | доу́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | доу́чуюся, доу́чуюсь | доу́чуємося, доу́чуємось, доу́чуємся |
| 2 особа | доу́чуєшся | доу́чуєтеся, доу́чуєтесь |
| 3 особа | доу́чується | доу́чуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| доу́чуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | доу́чувався, доу́чувавсь | доу́чувалися, доу́чувались |
| жін. р. | доу́чувалася, доу́чувалась | |
| сер. р. | доу́чувалося, доу́чувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| доу́чувавшись | ||