| | |
| дочи́тувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дочи́тувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дочи́туймо |
| 2 особа | дочи́туй | дочи́туйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочи́туватиму | дочи́туватимемо, дочи́туватимем |
| 2 особа | дочи́туватимеш | дочи́туватимете |
| 3 особа | дочи́туватиме | дочи́туватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дочи́тую | дочи́туємо, дочи́туєм |
| 2 особа | дочи́туєш | дочи́туєте |
| 3 особа | дочи́тує | дочи́тують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дочи́туючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дочи́тував | дочи́тували |
| жін. р. | дочи́тувала |
| сер. р. | дочи́тувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| дочи́туваний |
| Безособова форма |
| дочи́тувано |
| Дієприслівник |
| дочи́тувавши |
