| дудкува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дудкува́тий | дудкува́та | дудкува́те | дудкува́ті |
| родовий | дудкува́того | дудкува́тої | дудкува́того | дудкува́тих |
| давальний | дудкува́тому | дудкува́тій | дудкува́тому | дудкува́тим |
| знахідний | дудкува́тий | дудкува́ту | дудкува́те | дудкува́ті |
| орудний | дудкува́тим | дудкува́тою | дудкува́тим | дудкува́тими |
| місцевий | на/у дудкува́тому, дудкува́тім | на/у дудкува́тій | на/у дудкува́тому, дудкува́тім | на/у дудкува́тих |