| дуплина́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дуплина́тий | дуплина́та | дуплина́те | дуплина́ті |
| родовий | дуплина́того | дуплина́тої | дуплина́того | дуплина́тих |
| давальний | дуплина́тому | дуплина́тій | дуплина́тому | дуплина́тим |
| знахідний | дуплина́тий | дуплина́ту | дуплина́те | дуплина́ті |
| орудний | дуплина́тим | дуплина́тою | дуплина́тим | дуплина́тими |
| місцевий | на/у дуплина́тому, дуплина́тім | на/у дуплина́тій | на/у дуплина́тому, дуплина́тім | на/у дуплина́тих |
| [діал.] | ||||