| діво́читися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | діво́читися, діво́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | діво́чмося, діво́чмось | |
| 2 особа | діво́чся | діво́чтеся, діво́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | діво́читимуся, діво́читимусь | діво́читимемося, діво́читимемось, діво́читимемся |
| 2 особа | діво́читимешся | діво́читиметеся, діво́читиметесь |
| 3 особа | діво́читиметься | діво́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | діво́чуся, діво́чусь | діво́чимося, діво́чимось, діво́чимся |
| 2 особа | діво́чишся | діво́читеся, діво́читесь |
| 3 особа | діво́читься | діво́чаться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| діво́чачись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | діво́чився, діво́чивсь | діво́чилися, діво́чились |
| жін. р. | діво́чилася, діво́чилась | |
| сер. р. | діво́чилося, діво́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| діво́чившись | ||
| [розм.] | ||