>
| еквіафі́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | еквіафі́нний | еквіафі́нна | еквіафі́нне | еквіафі́нні |
| родовий | еквіафі́нного | еквіафі́нної | еквіафі́нного | еквіафі́нних |
| давальний | еквіафі́нному | еквіафі́нній | еквіафі́нному | еквіафі́нним |
| знахідний | еквіафі́нний | еквіафі́нну | еквіафі́нне | еквіафі́нні |
| орудний | еквіафі́нним | еквіафі́нною | еквіафі́нним | еквіафі́нними |
| місцевий | на/в еквіафі́нному, еквіафі́ннім | на/в еквіафі́нній | на/в еквіафі́нному, еквіафі́ннім | на/в еквіафі́нних |