| же́вріючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | же́вріючий | же́вріюча | же́вріюче | же́вріючі |
| родовий | же́вріючого | же́вріючої | же́вріючого | же́вріючих |
| давальний | же́вріючому | же́вріючій | же́вріючому | же́вріючим |
| знахідний | же́вріючий | же́вріючу | же́вріюче | же́вріючі |
| орудний | же́вріючим | же́вріючою | же́вріючим | же́вріючими |
| місцевий | на/у же́вріючому, же́вріючім | на/у же́вріючій | на/у же́вріючому, же́вріючім | на/у же́вріючих |