| | |
| заїжджа́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (в’їжджати; їхати кудись далеко; збочувати з дороги) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | заїжджа́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | заїжджа́ймо |
| 2 особа | заїжджа́й | заїжджа́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | заїжджа́тиму | заїжджа́тимемо, заїжджа́тимем |
| 2 особа | заїжджа́тимеш | заїжджа́тимете |
| 3 особа | заїжджа́тиме | заїжджа́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | заїжджа́ю | заїжджа́ємо, заїжджа́єм |
| 2 особа | заїжджа́єш | заїжджа́єте |
| 3 особа | заїжджа́є | заїжджа́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| заїжджа́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | заїжджа́в | заїжджа́ли |
| жін. р. | заїжджа́ла |
| сер. р. | заїжджа́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| заїжджа́вши |