| заїжджа́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (в’їжджати; їхати кудись далеко; збочувати з дороги) | ||
| Інфінітив | заїжджа́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заїжджа́ймо | |
| 2 особа | заїжджа́й | заїжджа́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заїжджа́тиму | заїжджа́тимемо, заїжджа́тимем |
| 2 особа | заїжджа́тимеш | заїжджа́тимете |
| 3 особа | заїжджа́тиме | заїжджа́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заїжджа́ю | заїжджа́ємо, заїжджа́єм |
| 2 особа | заїжджа́єш | заїжджа́єте |
| 3 особа | заїжджа́є | заїжджа́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| заїжджа́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | заїжджа́в | заїжджа́ли |
| жін. р. | заїжджа́ла | |
| сер. р. | заїжджа́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заїжджа́вши | ||