| зубо́житися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зубо́житися, зубо́житись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зубо́жмося, зубо́жмось | |
| 2 особа | зубо́жся | зубо́жтеся, зубо́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зубо́жуся, зубо́жусь | зубо́жимося, зубо́жимось, зубо́жимся |
| 2 особа | зубо́жишся | зубо́житеся, зубо́житесь |
| 3 особа | зубо́житься | зубо́жаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зубо́жився, зубо́живсь | зубо́жилися, зубо́жились |
| жін.р. | зубо́жилася, зубо́жилась | |
| сер.р. | зубо́жилося, зубо́жилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зубо́жившись | ||
| [рідко] | ||