| зужива́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | зужива́тися, зужива́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | зужива́тиметься | зужива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | зужива́ється | зужива́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| зужива́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | зужива́вся, зужива́всь | зужива́лися, зужива́лись |
| жін. р. | зужива́лася, зужива́лась | |
| сер. р. | зужива́лося, зужива́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зужива́вшись | ||
| [розм.] | ||