| зужи́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | зужи́тий | зужи́та | зужи́те | зужи́ті |
| родовий | зужи́того | зужи́тої | зужи́того | зужи́тих |
| давальний | зужи́тому | зужи́тій | зужи́тому | зужи́тим |
| знахідний | зужи́тий | зужи́ту | зужи́те | зужи́ті |
| орудний | зужи́тим | зужи́тою | зужи́тим | зужи́тими |
| місцевий | на/у зужи́тому, зужи́тім | на/у зужи́тій | на/у зужи́тому, зужи́тім | на/у зужи́тих |
| [розм.] | ||||