| з’є́днувач – іменник чоловічого роду | ||
| (пристрій) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | з’є́днувач | з’є́днувачі |
| родовий | з’є́днувача | з’є́днувачів |
| давальний | з’є́днувачу, з’є́днувачеві | з’є́днувачам |
| знахідний | з’є́днувач | з’є́днувачі |
| орудний | з’є́днувачем | з’є́днувачами |
| місцевий | на/у з’є́днувачі, з’є́днувачу | на/у з’є́днувачах |
| кличний | з’є́днувачу* | з’є́днувачі* |