| | | | |
| кокультиво́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | кокультиво́ваний | кокультиво́вана | кокультиво́ване | кокультиво́вані |
| родовий | кокультиво́ваного | кокультиво́ваної | кокультиво́ваного | кокультиво́ваних |
| давальний | кокультиво́ваному | кокультиво́ваній | кокультиво́ваному | кокультиво́ваним |
| знахідний | кокультиво́ваний | кокультиво́вану | кокультиво́ване | кокультиво́вані |
| орудний | кокультиво́ваним | кокультиво́ваною | кокультиво́ваним | кокультиво́ваними |
| місцевий | на/у кокультиво́ваному, кокультиво́ванім | на/у кокультиво́ваній | на/у кокультиво́ваному, кокультиво́ванім | на/у кокультиво́ваних |
