конвульсі́йний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | конвульсі́йний | конвульсі́йна | конвульсі́йне | конвульсі́йні |
родовий | конвульсі́йного | конвульсі́йної | конвульсі́йного | конвульсі́йних |
давальний | конвульсі́йному | конвульсі́йній | конвульсі́йному | конвульсі́йним |
знахідний | конвульсі́йний, конвульсі́йного | конвульсі́йну | конвульсі́йне | конвульсі́йні, конвульсі́йних |
орудний | конвульсі́йним | конвульсі́йною | конвульсі́йним | конвульсі́йними |
місцевий | на/у конвульсі́йному, конвульсі́йнім | на/у конвульсі́йній | на/у конвульсі́йному, конвульсі́йнім | на/у конвульсі́йних |