| консона́нтний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | консона́нтний | консона́нтна | консона́нтне | консона́нтні |
| родовий | консона́нтного | консона́нтної | консона́нтного | консона́нтних |
| давальний | консона́нтному | консона́нтній | консона́нтному | консона́нтним |
| знахідний | консона́нтний | консона́нтну | консона́нтне | консона́нтні |
| орудний | консона́нтним | консона́нтною | консона́нтним | консона́нтними |
| місцевий | на/у консона́нтному, консона́нтнім | на/у консона́нтній | на/у консона́нтному, консона́нтнім | на/у консона́нтних |