| кон’югаці́йний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кон’югаці́йний | кон’югаці́йна | кон’югаці́йне | кон’югаці́йні |
| родовий | кон’югаці́йного | кон’югаці́йної | кон’югаці́йного | кон’югаці́йних |
| давальний | кон’югаці́йному | кон’югаці́йній | кон’югаці́йному | кон’югаці́йним |
| знахідний | кон’югаці́йний | кон’югаці́йну | кон’югаці́йне | кон’югаці́йні |
| орудний | кон’югаці́йним | кон’югаці́йною | кон’югаці́йним | кон’югаці́йними |
| місцевий | на/у кон’югаці́йному, кон’югаці́йнім | на/у кон’югаці́йній | на/у кон’югаці́йному, кон’югаці́йнім | на/у кон’югаці́йних |