| кудо́вчитися – дієслово недоконаного виду | ||
| (вовтузитися) | ||
| Інфінітив | кудо́вчитися, кудо́вчитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кудо́вчмося, кудо́вчмось | |
| 2 особа | кудо́вчся | кудо́вчтеся, кудо́вчтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кудо́вчитимуся, кудо́вчитимусь | кудо́вчитимемося, кудо́вчитимемось, кудо́вчитимемся |
| 2 особа | кудо́вчитимешся | кудо́вчитиметеся, кудо́вчитиметесь |
| 3 особа | кудо́вчитиметься | кудо́вчитимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кудо́вчуся, кудо́вчусь | кудо́вчимося, кудо́вчимось, кудо́вчимся |
| 2 особа | кудо́вчишся | кудо́вчитеся, кудо́вчитесь |
| 3 особа | кудо́вчиться | кудо́вчаться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кудо́вчачись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кудо́вчився, кудо́вчивсь | кудо́вчилися, кудо́вчились |
| жін. р. | кудо́вчилася, кудо́вчилась | |
| сер. р. | кудо́вчилося, кудо́вчилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кудо́вчившись | ||